NLnl-learn

Een weekend op Texel

Вихідні на Текселі

A2 · Елементарний · ≈ 15 хв

Оповідання про поїздку — з маршрутом, погодою й кумедною суперечкою за вечерею. Тут багато порівнянь (het grootste, meer schapen dan mensen) і дієслів у минулому часі.

Lees het verhaal

Een weekend op Texel

Personages:
Alex, Nora, Mila

In mei gingen Alex, Nora en Mila een lang weekend naar Texel. Texel is het grootste Waddeneiland en je komt er met de boot vanuit Den Helder. De overtocht duurt maar twintig minuten.

Ze namen hun fietsen mee op de boot. Op het eiland huurden ze een klein huisje in een dorp, vlak bij de duinen. Het eerste wat Mila zag, waren de schapen. „Er zijn hier meer schapen dan mensen!” riep ze.

Op zaterdag fietsten ze naar de vuurtoren in het noorden. Het was een mooie dag, maar het waaide hard. Op de terugweg hadden ze de wind tegen. Alex moest Mila af en toe een duwtje geven. „Waarom waait het hier altijd?” vroeg Mila. „Omdat er geen bergen zijn,” zei Alex.

Op zondag bezochten ze Ecomare, een centrum voor zeehonden. Daar zagen ze hoe de verzorgers jonge zeehonden helpen die alleen op het strand zijn gevonden. Mila wilde er meteen gaan werken.

’s Avonds aten ze in het dorp. Op de kaart stond lamsvlees van Texelse schapen. Mila wilde het niet eten. „Misschien is het een vriendje van de schapen die ik vandaag heb gezien,” zei ze. Uiteindelijk at ze alleen friet met appelmoes.

Op maandag namen ze de boot terug. Mila stond aan de reling en keek naar het eiland. „Volgend jaar weer?” vroeg Nora. „Ja,” zei Mila. „Maar dan in de zomer. En zonder wind.” Alex lachte: „Zonder wind? Dan moeten we naar een ander land.”

Woorden bij de tekst

  • het Waddeneiland — острів Ваддензе
  • de overtocht — переправа
  • huren — винаймати, орендувати
  • de duinen — дюни
  • de vuurtoren — маяк
  • de wind tegen hebben — їхати проти вітру
  • een duwtje geven — підштовхнути
  • de zeehond — тюлень
  • de verzorger — доглядач
  • de reling — поручні на кораблі
Показати переклад (спершу прочитайте без нього)

У травні Алекс, Нора й Міла поїхали на довгі вихідні на Тексел. Тексел — найбільший острів Ваддензе, туди пливуть поромом із Ден-Гелдера. Переправа триває всього двадцять хвилин.

Велосипеди вони взяли із собою на пором. На острові вони винайняли маленький будиночок у селі, зовсім поруч із дюнами. Перше, що побачила Міла, — вівці. «Тут овець більше, ніж людей!» — вигукнула вона.

У суботу вони поїхали велосипедами до маяка на півночі. День був гарний, але дув сильний вітер. На зворотному шляху вітер був зустрічний. Алексові часом доводилося підштовхувати Мілу. «Чому тут завжди дме?» — запитала Міла. «Бо немає гір», — відповів Алекс.

У неділю вони побували в Екомаре — центрі для тюленів. Там вони бачили, як доглядачі допомагають тюленятам, яких знайшли самих на пляжі. Міла одразу захотіла там працювати.

Увечері вони вечеряли в селі. У меню була баранина від тексельських овець. Міла не захотіла її їсти. «Може, це друг тих овечок, яких я сьогодні бачила», — сказала вона. Зрештою вона з'їла тільки картоплю фрі з яблучним пюре.

У понеділок вони повернулися поромом. Міла стояла біля поручнів і дивилася на острів. «Наступного року знову?» — запитала Нора. «Так, — сказала Міла. — Але тоді влітку. І без вітру». Алекс засміявся: «Без вітру? Тоді нам доведеться їхати до іншої країни».

Знайшли помилку або неточність у цьому уроці? Напишіть мені →